Клюшниківка, село, центр сільської ради. 1782 р. згадується слобода Клюшникова, що була власністю секунд-майора Михайла Даниловича Апостола (правнука гетьмана Д.Апостола). 1861 р. хутір Клюшниківщина, „при колодязях", був панським. У 35 дворах тоді жили 84 чоловіки й 81 жінка. 1883 р. село Клюшниківщина входило до Попівської волості, в ньому було 80 дворів (із них 78 належало селянам-власникам), 100 хат, 420 душ обох статей. Діяла церква Різдва Богородиці (будувалася 1897 р.), яка була приписана до Миколаївської церкви містечка Попівки; при храмі працювала церковнопарафіяльна школа. 1900 р. село Клюшниківщина мало також назви Олександро-Миколаївка, Олександро-Миколаївське. Землі навколо села належали графині М.О.Мещерській. 1919 р. діяла Олександро-Миколаївська нижчепочаткова трикомплектна школа. У 1923 — 1926 рр. це був центр Клюшниківської сільської ради Попівського району Лубенської округи. В селі налічувалося 150 господарств, 795 жителів. До Клюшниківської сільської ради входили хутори Сохацький, Штемпелів, Бубликів, Залізняків, Віташів, Ромоданів 1-й, Григоренків. 1933 р. у Клюшниківці діяв колгосп „Червоний трудовик" (головою був Олександр Бутенко). У 20-х — 30-х рр. в селі діяла потужна громада Української Автокефальної православної церкви; тоді ж таки зазнали репресій члени родин Гречаних, Силок, Сологубів, Сохацьких, Стеньків, Хоменків, Щербин та ін. В 1985 р. — 181 двір, 451 житель; 1993 р. — 187 дворів, 520 жителів; 2006 р. — 176 дворів, 453 жителі. Назва села, ймовірно, походить від посади ключника.